Міністерство освіти та науки України Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» Факультет соціології та права Творча робота з дисципліни Соціологія культури На тему: Внесок М. Грушевського в українську культуру на теренах національної історіографії ВСТУП Актуальність дослідження. Вивчення історії історичної думки дозволяє виявити коло питань, що піднімалися вченими минулого, окреслити проблеми, досі не досліджені, або досліджені недостатньо вичерпно. Це завдання неодноразово ставилось та, до певної міри, вирішувалося дослідниками XVIII-XIX ст. Саме у ХІХ ст. розвиток знань призвів до становлення історіографії як самостійної наукової та навчальної дисципліни. Так, перші спроби узагальнити результати попереднього розвитку української історіографії, визначити його особливості, представити у вигляді цілісного процесу, були здійснені М.Максимовичем, О.Лазаревським, М.Драгомановим. Проте, на тлі інституціалізації вітчизняної історіографії, що припала на початок ХХ ст., найбільш яскравим і масштабним явищем були результати діяльності М.Грушевського (1866-1934) як дослідника української історичної думки. Видатний учений не лише описав конкретні явища вітчизняного історіографічного процесу, але й спромігся відповісти на ряд теоретичних питань історії історичної науки. Досліджувані М.Грушевським теоретичні проблеми історіографії нерідко мають універсальний характер, а його висновки почасти залишаються актуальними і нині. За хронологічним охопленням і тематикою, праці дослідника постають унікальним явищем вітчизняної історичної науки кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ця обставина, разом із досить широким розповсюдженням і популярністю (іноді – жорсткою критикою) його історіографічних творів, зумовила визнання доробку вченого за життя та достатньо прискіпливу увагу в наступні роки. Незважаючи на це, погляди М.Грушевського на історію української історичної думки не можна визнати достатньо дослідженими. Вихід із цієї ситуації вбачається у залученні більш широкого комплексу джерел, у подоланні чинників позанаукового характеру. Об’єктом дослідження є історіографічна спадщина М.Грушевського у контексті загальних тенденцій розвитку української історичної науки кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Предметом дослідження є історіографічні погляди М.Грушевського, які становлять його концепцію історії української національно-історичної думки. Метою дослідження є опрацювання історіографічного доробку М.Грушевського, а саме – реконструкція та аналіз його концепції української історіографії, теоретико-методологічних аспектів історико-наукового аналізу. Методологічну основу роботи, як і більшості біоісторіографічних досліджень, становить міждисциплінарний підхід. Його суть полягає у застосуванні категоріального апарату історії філософії та культури, історії та теорії літератури, історії суспільної думки, культурології тощо. У процесі роботи важливу роль відіграв біографічний принцип, що передбачає дослідження історіографічних явищ і процесів крізь призму життя та творчості окремих помітних представників епохи. Цей підхід передбачає три процедурні стадії дослідження: перша – емпірична, яка ґрунтується на історичних методах дослідження; друга – аналіз життя та діяльності, психічного складу особистості, інтерпретація фактів на підставі історичної та психологічної реконструкції; третя – репрезентація особи, її поглядів у сукупності внутрішніх і зовнішніх зв’язків, спонукальних мотивів поведінки, вчинків, творчості. Застосування цього принципу є особливо плідним у студіях, спроектованих на царину історії ідей і, зокрема, вивчення минулого історіографічної думки. Методами дослідження є інтерпретація загальнонаукових принципів – історичного та логічного – за матеріалами історіографічної спадщини М.Грушевського. Використано спеціальні методи історичного дослідження – класифікаційний, історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний. Врахована також існуюча традиція щодо історіографічного вивчення наукової...